Значення гри як діяльності у дітей

Значення гри як діяльності для дітей з порушеннями зору.

У народі кажуть: «Де гра – там і радість».

Уявити дитинство без гри неможливо.

Хочеш бути здоровим – грайся,

Хочеш бути розумним – грайся,

Хочеш бути щасливим – грайся! – стверджує народна мудрість.

Гра – вільна, звичайна діяльність дітей в якій осмислюється, вивчається оточуючий світ, відкривається широкий простір для прояву особистості, творчості дитини, її активності, створюються умови для колективних дій та формування колективу.

«У грі дитина відкриває для себе цілий світ образів і фарб. Наскільки яскравий, багатий та реальний буде цей світ, залежить від нас дорослих».

(К.Н.Ушинський).

В грі дитина задовольняє свої потреби брати участь в житті дорослих, бажання бути схожими на них, оволодіває накопиченим суспільним досвідом, готується до життя в школі.

Неможливо уявити собі дитину яка не грається. Захоплення перед всім новим, величезна потреба в діяльності, оптимізм, шукають собі вихід і знаходять його в грі.

На перший погляд, в грі дитина звільнена від зобов’язань, вона грається добровільно. Але насправді ігрова діяльність регламентована строгими правилами, готовими або встановленими дитиною. Ось чому в грі важливе не те задоволення, яке отримує дитина граючись, а та користь, той зміст гри, що підсвідомо для самої дитини нею здійснюється для розвитку і вдосконалення всіх сил та здібностей дитини. В грі дитина досягає того, що не під силу в інших умовах. Цікава гра підвищує її розумову активність. В грі дитина здатна на максимальне вольове зусилля, може вирішувати складніші задачі, ніж в звичайних умовах. Гра приваблює багатою палітрою різноманітних відчуттів та хвилювань, вона захоплює гравців. До нестями віддаються грі дорослі і діти, отримуючи радість та задоволення. Займаючи певне місце в житті дорослих, для дітей вона має особливе значення. Часто гру називають «супутником життя». Для дітей дошкільного віку вона складає основний зміст життя, виступає ведучою діяльністю, тісно переплітаючись з іншими видами діяльності. Багато серйозних справ у дитини набувають форму гри. До неї залучаються всі сторони особистості: дитина рухається, розмовляє, сприймає, міркує; в процесі гри активно працює уява, пам’ять, підсилюються емоційні та вольові прояви. За ствердженням К.Д.Ушинського, в грі дитина «живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ній, ніж сліди справжнього життя…». В силу цього гра виступає як потужній засіб навчання.

Гра виконує дві важливі функції. Перша функція – розвиваюча: гра активно впливає на розвиток психічних процесів, починаючи від самих простих і закінчуючи складними. Друга функція – компенсаторна – базується на тому, що гра представляється як інша реальність, що виступає головною в хаосі реального життя. Дитину вона приваблює можливістю розкрити здібності, які складно реалізувати в дорослому світі. Дошкільники з порушеннями зору як правило відстають за своїми психофізичними можливостями і мають комплекс труднощів при формуванні уявлення про реальну дійсність. Тому для зниження або повної ліквідації подібних відхилень великого значення в роботі з дітьми набуває гра.

В процесі навчання дошкільників з порушенням зору саме гра стоїть на особливому місці, вона містить в собі великі можливості для розвитку розумової діяльності дітей, для стимулювання самостійності та активного мислення. Являючись одним з ведучих видів навчання, гра дає можливість закріпити та уточнити знання, які діти отримують на заняттях. Захоплена ігровою ситуацією дитина непомітно вирішує дидактичні завдання, тобто навчається граючись.

Досвід роботи в спеціалізованому дошкільному закладі для дітей з порушенням зору показує, що ці діти мають свої особливості. А саме: неповноцінний зір утруднює сприймання предметів та їх зображень, не дає змоги дітям ясно бачити якості, ознаки, будову, розташування окремих частин предметів, їх положення у просторі. Тобто це діти із сенсорними порушеннями. А оскільки пізнавальна діяльність дітей формується на збідненій сенсорній основі – уявлення дітей неточні, носять фрагментарний та вербальний характер. Отримана за допомогою неповноцінного зору інформація слабо закріплюється у пам’яті, це так звані забуті зорові враження (тобто незбереження упам’яті ознак предметів, що, у свою чергу, утруднює відтворення образу).

У дітей з порушеннями зору відмічаються особливості ігрової діяльності:

- низька зацікавленість до гри (рівень маніпуляцій з ігровим матеріалом);

- відсутність зацікавленості до виграшу;

- відхилення від правил гри;

- використання ігрового матеріалу не за призначенням;

- короткочасність гри (уразі втрати інтересу до дидактичного завдання);

- згорнутість мови.Дітей з порушеннями зору приваблює гра, але обмеженість життєвого досвіду, обмежене коло спілкування, відсутність конкретних уявлень значно ускладнює виникнення і розвиток гри. Цим пояснюється та збідніла кількість ігор, в які грають діти з порушенням зору, та незнання ними ігрових способів, дій, невміння контактувати з партнерами по грі.

Разом з тим вчителі - дефектологи надають великого значення грі в розвитку дітей що мають порушення зору. Саме в процесі ігрової діяльності діти активно пізнають оточуючий світ. Будь який вид гри має пізнавальну та розвиваючу цінність. В грі діти без напруження можуть навчитися розрізняти предмети за формою, об’ємом, смаком, запахом, звуком та практичним призначенням. Навчаючись розпізнавати предмети, діти з порушенням зору, в той же час вправляють збережені аналізатори, розвивають дотик, нюх, смак, слух, м’язові відчуття. Накопичення досвіду, у свою чергу, веде до вдосконалення прийомів сприймання реальних предметів оточуючої дійсності та являється важливою умовою засвоєння знань дітей з порушенням зору.

В грі у дітей проявляється необхідність вступати в певні контакти з друзями, діяти колективно, вміти підпорядковувати свої бажання задачам та правилам гри. Це сприяє подоланню таких недоліків, як впертість, егоїзм, негативізм і розвиває почуття колективізму, прагнення до творчості, ініціативність. В іграх відображаються враження від оточуючого світу, від дій, вчинків та взаємовідносин між людьми. Але враження, що збагачують гру, у дітей з порушеннями зору нерідко обмежені.

Педагогу потрібно особливе вміння для того щоб ввести дитину з порушенням зору в гру так, щоб вона відчула задоволення, задоволення від гри, щоб їй і надалі хотілося грати.

В грі дітей з порушеннями зору підвищується ступінь і доля участі педагога, в обов’язки якого входить безпосереднє керівництво і ведення гри, роз’яснення змісту, правил та мети гри, навчання ігровим діям, і аналіз гри.Особливістю є те, що самі ігри поступово ускладнюються і перед дітьми стають все більш складні питання. Розвиток дитини в процесі навчальної гри складається в тому, що безпосередня цікавість до ігрових дій поступово переходить на цікавість до розумових операцій і задач. Це відмічає А.В.Запорожец: «Беручи участь в грі дитина вже менше захоплюється процесуальною і сюжетною стороною діяльності, а починає керуватися учбовими інтересами, прагненнями набути певні знання та вміння».

Як відомо, мотиви ігрової діяльності розвиваються протягом всього дошкільного віку. Спочатку гра направлена на усвідомлення предметного світу і, в основному, функціонального призначення кожного предмета та оволодіння засобами дій з ними.

Потім, приблизно з трьох років, ведучим мотивом стає процес гри, коли дитина переходить від маніпулювання предметами до рольової гри. В цей період основним в грі для дитини стає наслідування діям дорослого в залежності від суспільно значущої діяльності яку він виконує.

Д.Б.Ельконін так описує психічний стан дитини в цей період: «Дитина хоче діяти, як дорослий, він весь під владою цього бажання…Афект настільки потужній, що достатньо невеликого натяку – й дитина з радістю перетворюється, звичайно, чисто емоційно, в дорослого».І в кінці дошкільного віку у дитини в надрах добре розвиненої гри виникають нові мотиви, які виражаються в бажанні діяти вже не «нібито», «начебто», а виконувати суспільно значиму діяльність. Такою діяльністю і стає навчання.

Дитина з порушенням зору проходить ті самі етапи розвитку ігрової діяльності, що і дитина з нормальним зором. Але цей процес протікає своєрідно і багато в чому залежить від умов в які вона потрапляє з раннього дитинства. В тих випадках, коли відсутні органічні порушення центральної нервової системи, відсутні супутні основному дефекту недуги, коли з самого початку життя для дитини створюються правильні, сприятливі умови для розвитку, тобто враховуються її психофізичні особливості сприйняття оточуючого світу, організується, за можливістю, нормальне спілкування, там розвиток дитини не терпить особливого збитку. Але в життєвій практиці як правило у більшості випадків ситуація дещо інакша.

Розвиток ігрових дій у дітей зі складними порушеннями зору, як правило, затримується внаслідок недостатньої вправності рухових функцій організму, бідності запасу уявлень та низької активності під час пізнання оточуючого світу.

В спеціалізованому дошкільному закладі у дітей з порушеннями зору часто виявляють значно більш низький рівень загального та ігрового розвитку. В них значно менше уявлень про навколишній світ, у багатьох слабо розвинене мовлення, гра їх в самій початковій стадії розвитку.

Окрім того, властивими для дітей з порушеннями зору, які виявили низький рівень ігрового розвитку, є своєрідна косність, прихильність до минулого досвіду. Вони часто «зісковзували» з правил нової гри та починали користуватись ігровим матеріалом не за призначенням, виконуючи знайомі, стереотипні дії.

Тому потрібно дотримуватись спеціальної методики організації та проведення ігор з дітьми, які мають порушення зору, потрібно враховувати труднощі які вони відчувають.У спеціалізованому закладі для дітей з порушеннями зору ігри рекомендується проводити в індивідуальній формі, підгрупами та з усією групою. Вони обов’язково несуть в собі корекційну мету та розвиваючий характер, що сприяє виправленню зору, поглибленню уяви про предмети та явища, удосконаленню пам’яті та різних аналізаторів.

Матеріали з досвіду роботи :«Особливості формування пам’яті дітей дошкільного віку, що мають порушення зору за допомогою ігор».