Особливості мовленнєвого розвитку дітей

Особливості мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, що мають порушення зору.

Основну частину інформації про оточуючий світ мозок людини отримує через зір. Зір є визначним у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення. За швидкістю та обсягом сприйняття, око перевершує всі органи чуття людини. Суттєвою особливістю зорового сприйняття є те, що воно завжди здійснюється у взаємозв’язку з іншими видами чутливості. На відміну від інших сенсорних систем, зоровий аналізатор генетично розвивається в тісному взаємозв’язку з мозком.

Отже, роль зору у розвитку дитини неможливо перебільшити.

За допомогою зору забезпечується огляд оточуючих предметів, процесів та явищ дійсності. Зір являється визначальним у формуванні уявлень про реально існуючі предмети і явища, спостерігаються зміни у природі, пізнаються суттєві ознаки різноманітних об’єктів (світло, колір, величина, форма та ін..), здійснюється орієнтація у просторі.

Порушення у діяльності зорового аналізатора викликають у дитини труднощі у пізнавальній діяльності, обмежують її можливості. Таким чином, дитина отримує менше інформації про довкілля (як в кількісному, так і в якісному відношенні), порівняно з дітьми, що мають нормальний зір.

Зір має складні та різноманітні зв’язки з іншими функціями і грає важливу роль в розвитку і життєдіяльності дитини, тому його порушення призводить до появи вторинних відхилень в психічному та фізичному розвитку. Природа первинних порушень і вторинних відхилень в розвитку досить різноманітна та залежить від клінічних форм і етіології, структури і складу порушених функцій, від патогенезу, а також від потенціальних можливостей розвитку дитини.

До дітей з порушеннями зору належать різноманітні групи дошкільників з різною ступеню втрати зору, великою кількістю клінічних форм, етіології, патогенезу, з різною структурою та складом порушених функцій.

В залежності від структури дефекту і складу порушених функцій центральної нервової системи розрізняють дві основні групи дітей з різними формами аномального розвитку:

Діти, в яких порушення зорової системи не несе в собі інші недоліки розвитку центральної нервової системи;
Діти, в яких недорозвинення або порушення зору поєднується з іншими формами аномального розвитку, обумовленого вродженими дефектами органа зору, травмами мозку, наслідками перенесених органічних хвороб. До них відносяться діти з недорозвитком або порушенням інтелекту, з порушеннями мовлення; порушеннями або недорозвиненням слуху; з відхиленнями в розвитку рухової сфери; з порушеннями емоціонально-вольової сфери і поведінки; зі стійкими затримками темпів розвитку, обумовлених різною етіологією.

Таким чином в силу порушення діяльності зорового аналізатора у дітей, що мають порушення зору може проявлятись своєрідність мовленнєвого розвитку.

Розлади мовлення дітей з порушеннями зору є складним дефектом, в якому простежуються певні зв’язки і взаємодія мовленнєвої та зорової недостатності.

Мовленнєві порушення у дітей з зоровим дефектом різноманітні, складні за ступеню вираження, структурі і торкаються мовлення як цілісної системи, де саме мовленнєві порушення не є єдиним ядром мовленнєвої аномалії. Це пояснюється в значній мірі тим, що формування мовлення таких дітей відбувається в значно складніших умовах, ніж у дітей з нормальним зором. Серед них частіше зустрічаються діти з вродженими формами зорової аномалії, що сприяє порушенню формування також і інших функцій, що мають безпосереднє відношення до створення мовлення.

Мовленнєві порушення дітей , що мають вади зору зустрічаються значно частіше у порівнянні з дітьми , що мають нормальний зір.

Наше мовлення має дуже багато різних сторін. Здавалося б, мовлення не може страждати через те, що дитина погано бачить. Але чітка вимова залежить не тільки від слуху, а і від зору. В наслідок звуження зору скорочується рухова активність дітей і вони сприймають, головним чином, за допомогою слуху, а не артикуляційно- наслідувально. Діти які не мають порушень зору бачать, як слово вимовляється, наслідують рухи губ, язика, щелеп і краще вимовляють те, що не чують або не вловлять на слух. Так як дітям , що погано бачать не може допомогти зір в сприйнятті складних злиттів звуків мовлення, то вони нерідко починають говорити пізніше, а затримка в розвитку мовлення відзначається і на загальному розвитку. Серед різновидів порушення звуковимови спостерігаються такі: сигматизм – невірна вимова свистячих і шиплячих звуків (с, з, ш, щ, ж, ч ) в різних варіантах; ламбдацизм – невірна вимова звука л; ротацизм – недоліки вимови звука р також мають місце також порушення вимови звуків д, т та ін..

Мовлення складається зі слів, які мають не тільки складне злиття звуків, але і складне значення. Не кожен предмет має свою назву, як правило, одним словом об’єднується ціла група предметів. Це об’єднання відбувається за загальними (суттєвими) для усіх цих груп ознаками. Дітям з глибокими порушеннями зору дуже складно розібратись в ознаках предметів. Предмет, що сприймається погано, не чітко не може бути точно співставленим зі своєю назвою. Тому у дітей з порушеннями зору зазвичай бідний запас слів (вони пізніше починають користуватися словами), або вони запам’ятовують слова, нечітко уявляючи собі їх значення.

Розвиток словникового запасу можна розглядати з двох аспектів: кількісно – як збільшення чисельності слів, що використовуються та розуміються ;

якісно – як змістовний розвиток словника, як співвідношення слів і предметів,що їх позначають і як процес все більшого та більшого узагальнення значення слів. Ступінь співвідношення слова і образа характеризує якісну сторону словникового запасу. Процес засвоєння значення слів починається з співставлення звучання слова з чуттєво сприйнятими властивостями об’єкта, а оволодіння їх узагальненим значенням спирається на узагальнення чуттєвих даних. Тільки на цій основі стає у подальшому можливим оволодіння узагальненим значенням слів не залежно від конкретних ситуацій.

Таким чином, чим багатший чуттєвий досвід, чим різноманітніше відображається в сприйманнях і уявленнях оточуючий світ, тим ширші можливості до оволодіння узагальненим значенням слів та вище його рівень.

Також у дітей, що мають порушення зору відмічається недостатня розгорнутість речень, їх невірне граматичне оформлення, недостатня

сформованість фонематичного аналізу і синтезу та ін. Все це не є мовленнєвим порушенням, але разом з тим це порушення в формуванні мовлення, яке не знаходиться в прямій залежності від стану зору, а обумовлене, опосередковано ним.

Окрім того слід враховувати, що різноманітні порушення мовлення, що виступають як дефект, обумовлені, в свою чергу, порушенням мовленнєвої системи. Своєрідність розвитку мовлення у дітей з порушеннями зору може виявлятись в відставанні формування мовленнєвих навиків, в накопиченні мовних засобів і чітких рухів. Причинами звуження сфери спілкування у дітей з порушеннями зору можуть бути наступні:

1) обмеження можливостей наслідувальної діяльності;

2) звуження пізнавального процесу;

3) зменшення можливостей розвитку рухової сфери;

4) навколишні умови виховання та спілкування.

У дітей з порушеннями зору обмежені візуальні можливості контролю за мовними і немовними засобами спілкування.

Таким чином у багатьох дітей, що мають порушення зору спостерігаються системні порушення, при яких відбуваються розлади мовлення як цілісної функціональної системи і співдружнє порушення її ведучих компонентів (фонетичного, лексичного, граматичного). У таких дітей в наслідок порушення зорового аналізатора розлади мовлення обумовлені її раннім недорозвиненням: відсутністю необхідного запасу слів, порушенням розуміння змістової сторони слова, що не співвідноситься з зоровим образом предмету, «вербалізмом» (у дитини недостатній запас слів), ехолалією. Відмічається складність утримання в мовленнєвій пам’яті розгорнутих висловлювань та правильного граматичного конструювання речень.

Окрім того дефекти мовлення гальмують психічний розвиток дитини з порушеннями зору, значно в більшій ступені порівняно з дитиною, яка має нормальний зір. Недоліки мовлення негативно впливають на діяльність, обмежують і без того звужене коло спілкування дітей, що мають порушення зору, що ускладнює формування ряду якостей особистості або призводить до появи негативних властивостей.

Логопедична робота з дітьми в яких порушений зір специфічна, комплексна, різнобічна, тому слід враховувати і аналізувати не тільки стан всіх компонентів мовленнєвої діяльності, а і стан їх зору та особливості сприймання цих дітей.