Вчитель-дефектолог

Нікітіна Наталя Михайлівна

Індивідуальний та диверенційований підхід до корекційно-виховної роботи з дітьми, які мають порушення зору.

Індивідуальний підхід передбачає врахування в роботі гостроти зору, пізнавальних можливостей дитини оскільки від цього залежить темп виконання завдання, реакція на оцінку власної діяльності (пасивність, радість, розчарування тощо), стійкість уваги до роботи. Слід пам’ятати, що посібники для індивідуальної роботи зберігаються в «колекційному куточку» в групі і не повинні бути постійним ігровим матеріалом для дітей.

В індивідуальній роботі з дітьми з порушеннями зору необхідно поступово відпрацьовувати кожний прийом з використанням різноманітних завдань на одному і тому ж занятті. Слід дотримуватись послідовності у виконанні прийомів навчання, щоб у дитини сформувалась система знань.

Диференційований підхід до навчально- виховної і колекційної роботи потребує виділення підгруп дітей, в склад яких можуть входити діти з низькою гостротою зору, з порушеннями зору у сполученні з затримкою психічного розвитку.

Під час роботи з такими дітьми педагог повинен говорити більш повільно, питання задавати чітко, коротко, конкретно, щоб діти могли усвідомити їх, вдуматись у зміст. Якщо дитина не може дати відповідь, то необхідно дати додаткові пояснення, потім повторно задати питання і дочекатись відповіді. Під час обстеження предметів, обведення по контуру необхідно звертати увагу дітей на рухи рук, вони мають рухатись повільно, кожен рух необхідно супроводжувати словом, показом. Обов’язково здійснювати індивідуальне оцінювання дітей після кожного завдання, підкреслюючи позитивні сторони діяльності, самостійність. Ефективним є використання дидактичних, рухливих, будівельних, творчих ігор спеціально організованих для закріплення знань, вироблення навичок.

Під час проведення фронтальних занять вихователем з дітьми, які мають порушення зору, створюються умови для кращого зорового сприймання об’єкта: розрізнення його кольору, форми, розміру тощо.

На занятті необхідно розміщати дітей як можна ближче до об’єкта, який розглядається, використовуючи індивідуальну наочність для дітей з низькою гостротою зору, розміщувати об’єкти які вивчаються на контрастному фоні.

Дітям дозволяється не вставати під час відповіді, підходити до об’єкта в ході заняття. Крім того зразок можна показувати не тільки на дошці, а також по підгрупам та індивідуально.

Працюючи з дітьми з порушеннями зору, слід частіше використовувати вказівки для простеження об’єктів в повному обсязі (обводити його контур, частини), на заняттях використовувати додатковий матеріал: контур, силует, малюнок, дрібні картки, іграшки, індивідуальні картки для слабозорих.

Під час знайомства з об’єктом рекомендується знижувати темп ведення заняття, оскільки дітям з порушеннями зору потрібно більше часу, ніж зрячим, для зорового сприймання, обдумування завдання, повторного розгляду. Наочний матеріал має бути достатньо великим за розміром, його має бути добре видно за контуром, силуетом, кольором, має відповідати природним розмірам (будинок має бути більшим за людину; кішка меншою тощо).

Розміщувати об’єкти необхідно так, щоб вони не зливались в одну лінію, пляму, а їх добре було видно.

Умовами для повного і точного сприймання об’єктів, які демонструються є:

вибір адекватного фону;
вибір певного кольору, так як колір у сполученні і на відстані може змінюватись (наприклад, червоний поряд з жовтим здається жовтогарячим, синій – фіолетовим, фіолетовий з коричневим – чорним тощо);
постійно використовувати указки для показу;
дитина під час показу об’єкта знаходиться у дошки з боку відкритого ока;
педагог знаходиться біля дошки справа, обов’язково обличчям до дітей;
об’єкти на картині, яка розглядається даються чітким контуром.
Зразки для показу на заняттях з образотворчої діяльності повинні бути в 2-2,5 рази більше дитячих робіт, дрібні деталі необхідно показувати додатково у більшому форматі.